Багато мешканців віддалених сіл Вінницької області, а особливо Тульчинського району скаржаться на відсутність автобусного сполучення.

Сільські голови або голови об’єднаних громад намагаються якось зарадити ситуації, звертаються із заявами про відновлення автобусних рейсів. Тоді районна влада призначає конкурс на перевезення по даному маршруту. Але перевізники не поспішають брати у ньому участь. До прикладу жителі села Юрківки та Шури-Копіївської Тульчинського району також зіткнулись із аналогічною проблемою.

Чому так відбувається, намагалась розібратись кореспондентка Vlasno.info на прикладі Тульчинського району.

– В нашому селі мешкає півтори тисячі людей. Постійно у якихось справах нам потрібно їхати у район. Але автобус ходить тільки в четвер і в неділю, базарні дні. А якщо якійсь людині документи треба оформити, залишається тільки один день, і то по-швидкому, бо о 12.00 автобус вже назад їде, – розповідає мешканка села Крищинці Таїсія Білінська. – А раніше автобус ходив щодня, і завжди заповнений: хтось їхав на роботу, хтось у лікарню абощо.

За словами жінки, до Тульчина з їхнього села їхати близько 11 кілометрів.

– А до траси — десь 4-5 кілометрів. Тому ми не можемо просто виходити на трасу, як інші, щоб добратись, куди треба. Бо дуже далеко йти, – бідкається пані Таїсія. – Не так давно наш сільський голова домовився про курсування щоденного мікробуса. Але там лише вісім місць. Тому всі охочі туди не влазять. А перевізник каже, що йому невигідно щодня їздити: “От якби чоловік тридцять щодня набиралось”. Знаю, що не тільки в нас така ситуація, сусідні села теж страждають через відсутність пасажирського транспорту.

У селі Юрківка Тульчинського району теж наголосили на проблемах з транспортом. Мовляв, у них почав ходити автобус лише місяць тому. Хоча тендер на перевезення провели ще у червні. Курсує один раз на тиждень. А до цього цілий рік взагалі не ходив. Усі скаржилися, бо хотіли мати свій автобус. Інакше, щоб дістатись райцентру треба було платити водіям приватних автівок до 250 гривень, адже долати треба 25 кілометрів. А перевізники, у свою чергу, скаржаться на незадовільний стан доріг. Мовляв, до Юрківки неможливо дістатись — яма на ямі. До того ж, пасажирів, які оплачують проїзд мало, а пільговиків багато.

Невеселу картину з перевезеннями підтверджує й заступник голови Тульчинської райдержадміністрації Віталій Побережник:

– Звісно, перевізники хочуть їздити по “жирних” маршрутах. Інакше майже кожний рейс буде нерентабельним. Але для того й підписується угода, щоб перевізник її дотримувався. Був випадок, коли на Тиманівку два дні автобус не їздив. Зробили перевізнику попередження. До речі, два попередження, і можна розглядати питання про розірвання угоди. А він мотивував невиконання зобов’язань тим, що транспортний засіб знаходився на ремонті. Хоча зобов’язаний виставити інший автобус. Також траплялися “збої” на перевезеннях в напрямку Шпикова. Проте, там трохи виручає маршрут Тульчин-Бар. Іноді ніхто з перевізників не зголошується брати участь у конкурсі на певні маршрути. Перевізники виправдовуються тим, що не хочуть їздити поганими дорогами по збиткових маршрутах. Це проблема всієї області, і питання треба вирішувати на законодавчому рівні. Якщо маршрут нерентабельний, можна давати менший за розміром автобус.

Директор Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації Сергій Волков запевняє, що усі повноваження щодо контролю за перевезеннями в межах району передали на райдержадміністрації.

– Дійсно, на внутрішньорайонних маршрутах є багато проблем, – говорить він. – Усі перевезення зараз у приватних руках, і ми не можемо насильно заставити перевізника ставити свої автобуси на той чи інший маршрут. Адже паливо, запчастини та інше перевізник оплачує за свій кошт. Зараз якраз формуються об’єднані громади, і їх ради могли б якось зацікавити перевізника. Наприклад, компенсувати зі свого бюджету витрати на збиткових маршрутах.