Уже 13 років родина Олени та Анатолія Логвинюків із села Заозерне Тульчинського району ходить по колу інстанцій, намагаючись повернути свій земельний пай, який у них, як запевняють, просто вкрали.

Однак, “віз і нині там” — заяви у поліцію, прокуратуру, сільраду, різного рівня виконавчі служби, Держгеокадастру нічого не дали.

“Помилково” віддали землю іншій людині

Все почалось у 2004 році, коли селянам видавали державні акти на земельні паї замість отриманих під час розпаювання сертифікатів. Батько Олени Семен Задорожний мав сертифікат на земельну ділянку площею 1,65 гектара. Однак, державний акт на неї, який засвідчує право власності, отримала зовсім інша людина — жителька цього ж села Дарка Король.

— Вона у 1999 році приїхала в село і працювала у місцевому колгоспі по найму на буряках. Познайомилася тут з нашим сусідом і залишилася з ним жити. У списках власників земельних сертифікатів — 433 особи з нашого села. Серед них і мій батько. А у списках на отримання державного акту замість нього уже Дарка Король. І тепер у неї на руках державний акт на землю, який вона отримала незаконно. А у нас — сертифікат на землю, яку у нас забрали. Ми не маємо нічого, а Дарка отримує зерно з батькового паю, бо земля в оренді у СТОВ “Світанок”, — розповідає Олена Семенівна.

Подружжя розповідає, що намагались поговорити з жінкою, однак результату це не принесло.

— Дарка нам казала: “я нічого не знаю, мені дали”. Там замішана уся земельна комісія. Дарці підробили документи, ніби вона колгоспниця і має право на пай. Хоча ми уже дістали відомості, що вона працювала по найму. Нам 10 років розказували, що у Дарки земля нібито із земель запасу. Поки ми не дізнались через архіви, що вона знаходиться на колгоспному паї, — каже Анатолій Петрович.

Дали інший земельний пай на “мертву душу”

Аби виправити помилку люди практично одразу звернулися до районного земельного відділу.

— Коли зайшли до начальника із сертифікатом, він побілів. Він ще тоді розповідав, що телефонував у село і питався за сертифікат. Бо виготовили 433 державні акти, а здали 432 сертифікати. Але замість того, щоб виправляти зроблене, він розклав перед нами карту села і питається: “де вам дати землю?” Я кажу: почекайте, ви у мене забрали землю, яку держава дала. Мені не треба іншої, віддайте нашу, — розповідає Олена Семенівна.

Люди впевнені: землю у батька забрали зовсім не випадково. Адже він ветеран війни і йому видали б іншу ділянку. Що і зробили під час одній із сесій сільради.

— Депутати на сесії самі проголосували за те, щоб нам надали землю із резервного фонду. Слова сказати навіть моєму чоловікові не дали. Хоча ми були проти цієї землі. Пай знаходиться на ділянці, яку відвели під кладовище, — каже жінка. А батька схиляли написати заяву заднім числом про вихід із КСП.

Але на виділену на сесії земельну ділянку сільрада без участі родини виготовила технічну документацію та державний акт на ім’я уже покійного на той час Семена Задорожного. На ньому він числиться і дотепер. Сім’я Олени на себе цю землю не переоформлювала і не забрала державний акт.

13 років ходіння по колу

Семен Задорожний помер у 2005 році. А його донька з чоловіком з тих пір ходять по колу. До редакції Vlasno.info подружжя принесло цілий стос документів за всі роки боротьби. Тут звернення і до райдержадміністрації та облдержадміністрації, районного та обласного земельних відділів (тепер — держгеокадастр — авт.), заяви у прокуратуру та міліцію, звернення до Президентів, починаючи від Віктора Ющенка. Однак, відповідь практично скрізь однакова: помилку визнають, але посилаються на те, що замість “помилково” забраного паю людям видали інший. Про будь-яку відповідальність за таку “помилку” ніде не ідеться.

— Нам пропонують мінятися: ми віддаємо Дарці землю, яку нам дали із земель резерву, а вона нам віддає батьків пай. В міліції і прокуратурі кажуть: вам видали, чого ви ще хочете. Але це — крадений пай, для чого він нам і нашим дітям? Тим більше, що ми на нього не погоджувалися. Ми навіть державного акту не забрали на ці землі, вони нам не треба, — розповідає Олена Семенівна.

Зверталися Логвинюки і до суду. Однак, і там не отримали бажаного результату. Наразі, кажуть, залишили справу без розгляду. З даного приводу порушувалося кілька кримінальних справ, але і вони закривались.

Усе що сталося — випадковість

Геть іншої точки зору дотримується очільниця села Заозерне Ірина Бассараб. На той час, коли стався інцидент, вона обіймала посаду бухгалтера у СТОВ “Світанок”. Жінка запевняє: помилка зі списками сталася, дійсно, випадково. Мовляв, ніхто злого умислу не мав.

— У земельній комісії я не була, там працювали інші люди. Але це чисто механічна помилка. Що тоді в селі не було землі? Та була! Після цього ще десятки людей через суд зверталися і їм надавали землю. Те, що спеціально в нього (Семена Задорожного — авт.) забрали, а віддали іншим людям — це абсурд. Дарка Король опинилася у списках, як така, що недавно вступила у СТОВ. Вона вийшла заміж за чоловіка, який є сусідом Логвинюків. І землю тоді розподіляли підряд: так, як люди жили на вулиці. Якби це було сьогодні, коли землі обмаль, то це міг бути злочин, як кричить Олена. Але тоді, коли землі було вдосталь, то злочину не було точно. Їм надали землю в іншому місці. Яка різниця, де вона? Вони ж її не обробляють. Тільки вона його не бере, а хоче тільки там, де нібито була батькова, — каже Ірина Олександрівна.

Посадовиця розповідає, що зверталася до Дарки Король, аби вирішити нарешті це питання.

— Пропонувала обмінятися земельними ділянками. Нехай Олена переходить на свою ділянку, а та на їхню. Дарка згодна. А Олена своє: “це ще один злочин”. Я їм пояснювала: державний акт Дарки може відмінити лише рішення суду — ні я, ні сесія сільради цього зробити не можемо, — пояснила сільська голова.

Депутат Тульчинської райради Василь Марценюк очолював Заозерську сільраду із 2006-го по 2010 роки. Як розповіли Логвинюки, чоловік допомагав їм: сам звертався із заявами до прокуратури та міліції. Однак і на його заяви приходили відписки. Нині також схиляється до варіанту обміну ділянками між сім’ями.

— Тут більше моральна складова проблеми. Можна було б зробити так: сільська рада надає цій Король Дарці ділянку для ведення особистого селянського господарства, а вона віддає отриманий пай Логвинюкам. Їх усіх треба посадити за стіл переговорів і вирішити питання. Інакше ніяк, багато часу вже пройшло.

Довести щось майже неможливо

Юрист Сергій Корнійчук, пояснює: через стільки років родина навряд чи зуміє щось довести. Як не сумно, але час втрачено.

— Тут потрібно розуміти деякі речі. По-перше, сертифікат на землю — це ще не конкретна земельна ділянка. Це лише право власності на земельну частку паю на території сільради. Її межі на той час ще не було виділено і не можна довести, що саме та земельна ділянка, яку вказують ці люди, належала їхньому батькові. Межі земельних ділянок в натурі визначалися під час виготовлення державного акту. Тоді ж ділянкам присвоювався кадастровий номер. По-друге, у суді дуже важко довести, що їхня земля була саме в тому місці. Ну і вже давно пройшов термін позовної давності. У цивільних справ він становить три роки. Крім того, зараз існує практика Верховного Суду, в якій говориться, що людина має сама проявляти інтерес до своїх прав і в належний термін та належним чином їх відстоювати. Тому важко буде ще й довести, що вони відстоювали свої права. Кримінальну справу теж, скоріш за все, закриють за терміном давності. Тому я радив би цій родині погоджуватися на ту земельну ділянку, яку їй надали в замін колишньої. Зараз, навіть знову звернувшись до суду, результат вони можуть отримати той самий: їм запропонують альтернативну ділянку. Тільки коштів, часу і нервів вони на це витратять набагато більше, — пояснив юрист.

Наразі сім’я Логвинюків має намір боротися за свою землю далі. Кажуть, добиватимуться того, щоб їм повернули пай батька.